Твої слова – лише слова,
Як натяки на вчинки.
А хто обiцянки спiва,
Тому не вiрять жiнки.
Твої слова – лише трава,
Що проростає всюди.
Трава-бур'ян, бур'ян-слова –
Як їх не люблять люди!
Слова, слова i знов слова.
О, скiльки ж можна, Боже?!
Тому i думаєш, бува:
Що ж вiн насправдi може?!
Сама, сама i знов сама
З тобою чи без тебе.
Кiнець, терпiння вже нема.
Бувай! I слiв не треба!